Bokmålsordboka
kauke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kauke | kauker | kauka | har kauka | kauk! |
| kauket | har kauket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kauka + іменник | kauka + іменник | den/det kauka + іменник | kauka + іменник | kaukende |
| kauket + іменник | kauket + іменник | den/det kaukede + іменник | kaukede + іменник | |
| den/det kaukete + іменник | kaukete + іменник | |||