Bokmålsordboka
honorere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å honorere | honorerer | honorerte | har honorert | honorer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| honorert + іменник | honorert + іменник | den/det honorerte + іменник | honorerte + іменник | honorerende |
Походження
av latin honorare, av honor ‘heder, ære’; jamfør honnørЗначення та вживання
Приклад
- vi må honorere dem som vil gjøre en innsats;
- dommerne honorerte hoppet for lavt
Приклад
- honorere en sjekk