Bokmålsordboka
fullende
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fullende | fullender | fullendte | har fullendt | fullend! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fullendt + іменник | fullendt + іменник | den/det fullendte + іменник | fullendte + іменник | fullendende |
Походження
fra lavtysk; jamfør ende (3Значення та вживання
Приклад
- fullende verket