Bokmålsordboka
fullføre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fullføre | fullfører | fullførte | har fullført | fullfør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fullført + іменник | fullført + іменник | den/det fullførte + іменник | fullførte + іменник | fullførende |
Походження
fra tysk; av føre (4Значення та вживання
gjøre ferdig, avslutte;
gjennomføre
Приклад
- fullføre et studium;
- i morgen fullføres den siste runden med forhandlinger