Bokmålsordboka
velsigne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å velsigne | velsigner | velsigna | har velsigna | velsign! |
| velsignet | har velsignet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| velsigna + іменник | velsigna + іменник | den/det velsigna + іменник | velsigna + іменник | velsignende |
| velsignet + іменник | velsignet + іменник | den/det velsignede + іменник | velsignede + іменник | |
| den/det velsignete + іменник | velsignete + іменник | |||
Значення та вживання
- ønske velsignelse over
Приклад
- paven velsigner folket på Petersplassen første påskedag
- rituelt:
- Herren velsigne deg og bevare deg! – fra 4. Mos 6,24
- som adjektiv i perfektum partisipp: herlig, vidunderlig
Приклад
- ha en velsignet stund;
- et velsignet vær
- som adverb:
- være velsignet fri for nykker