Bokmålsordboka
vanvørde, vanvøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vanvørde | vanvørder | vanvørdte | har vanvørdt | vanvørd! |
| å vanvøre | vanvører | vanvørte | har vanvørt | vanvør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vanvørdt + іменник | vanvørdt + іменник | den/det vanvørdte + іменник | vanvørdte + іменник | vanvørdende |
| vanvørt + іменник | vanvørt + іменник | den/det vanvørte + іменник | vanvørte + іменник | vanvørende |