Bokmålsordboka
vanskjøtte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vanskjøtte | vanskjøtter | vanskjøtta | har vanskjøtta | vanskjøtt! |
| vanskjøttet | har vanskjøttet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vanskjøtta + іменник | vanskjøtta + іменник | den/det vanskjøtta + іменник | vanskjøtta + іменник | vanskjøttende |
| vanskjøttet + іменник | vanskjøttet + іменник | den/det vanskjøttede + іменник | vanskjøttede + іменник | |
| den/det vanskjøttete + іменник | vanskjøttete + іменник | |||