Bokmålsordboka
prikle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å prikle | prikler | prikla | har prikla | prikl!prikle! |
| priklet | har priklet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| prikla + іменник | prikla + іменник | den/det prikla + іменник | prikla + іменник | priklende |
| priklet + іменник | priklet + іменник | den/det priklede + іменник | priklede + іменник | |
| den/det priklete + іменник | priklete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med prikkeЗначення та вживання
- plante om frøplanter fra såplass til voksested
Приклад
- plantene er klare til å prikles
Приклад
- det priklet i dem av spenning