Bokmålsordboka
krible
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å krible | kribler | kribla | har kribla | kribl!krible! |
| kriblet | har kriblet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kribla + іменник | kribla + іменник | den/det kribla + іменник | kribla + іменник | kriblende |
| kriblet + іменник | kriblet + іменник | den/det kriblede + іменник | kriblede + іменник | |
| den/det kriblete + іменник | kriblete + іменник | |||
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
- gi eller merke en prikkende, kløende følelse;
Приклад
- det kribler i halsen
- i overført betydning: merkes som en pirrende spenning
Приклад
- være så spent at det kribler i magen;
- det kriblet litt ekstra før kampstart