Bokmålsordboka
kjøve
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kjøve | kjøver | kjøvde | har kjøvd | kjøv! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kjøvd + іменник | kjøvd + іменник | den/det kjøvde + іменник | kjøvde + іменник | kjøvende |
Походження
norrønt kǿfaЗначення та вживання
- ta pusten fra;
Приклад
- bli kjøvd av røyk
- om rennende vann: svelle opp av frost;bli oppdemmet av is
Приклад
- bekken kjøver opp