Nynorskordboka
surre 2
surra
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å surraå surre | surrar | surra | har surra | surr!surra!surre! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| surra + іменник | surra + іменник | den/det surra + іменник | surra + іменник | surrande |
Походження
frå lågtyskЗначення та вживання
- binde fast med tau eller liknande
Приклад
- surre fast noko;
- dekkslasta måtte surrast
- binde saman
Приклад
- pakka var dårleg surra