Nynorskordboka
bløffe
bløffa
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bløffaå bløffe | bløffar | bløffa | har bløffa | bløff!bløffa!bløffe! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bløffa + іменник | bløffa + іменник | den/det bløffa + іменник | bløffa + іменник | bløffande |
Походження
av engelsk bluff (verb)Значення та вживання
medvite villeie nokon ved å framstille noko annleis enn det faktisk er;
Приклад
- prøve å bløffe tollarane;
- bløffe seg fram