Nynorskordboka
rettkjenne
rettkjenna
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rettkjennaå rettkjenne | rettkjenner | rettkjende | har rettkjent | rettkjenn! |
| rettkjente |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rettkjend + іменник | rettkjent + іменник | den/det rettkjende + іменник | rettkjende + іменник | rettkjennande |
| rettkjent + іменник | den/det rettkjente + іменник | rettkjente + іменник | ||
Походження
av rett (3Значення та вживання
stadfeste at noko er rett;
- brukt som adjektiv:
- rettkjend utskrift av protokoll;
- rettkjende attestar og vitnemål