Nynorskordboka
interpellere
interpellera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å interpelleraå interpellere | interpellerer | interpellerte | har interpellert | interpeller! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| interpellert + іменник | interpellert + іменник | den/det interpellerte + іменник | interpellerte + іменник | interpellerande |
Походження
gjennom fransk interpeller; frå latin interpellare ‘avbryte, setje fram innvendingar’Значення та вживання
kome med ein interpellasjon