Nynorskordboka
hume
huma
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å humaå hume | humar | huma | har huma | hum!huma!hume! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| huma + іменник | huma + іменник | den/det huma + іменник | huma + іменник | humande |
Походження
jamfør norrønt húma ‘skumre’Значення та вживання
Приклад
- ho stod og huma og visste ikkje kva ho skulle seie
- vere slapp, tung;
Приклад
- hesten stod der og huma heile dagen og ville ikkje ete
- bli håttlaus av alderdom, tape seg, sløvast
Приклад
- han tok til å hume
- upersonleg:
- det humar med han – det går til atters