Nynorskordboka
fortolke
fortolka
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å fortolkaå fortolke | fortolkar | fortolka | har fortolka | fortolk!fortolka!fortolke! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| fortolka + іменник | fortolka + іменник | den/det fortolka + іменник | fortolka + іменник | fortolkande |
Походження
frå lågtysk; av for- (2Значення та вживання
Приклад
- fortolke ei lov til sin fordel;
- fortolke Bibelen;
- dette kan fortolkast på ulike måtar