Nynorskordboka
forlokke
forlokka
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forlokkaå forlokke | forlokkar | forlokka | har forlokka | forlokk!forlokka!forlokke! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forlokka + іменник | forlokka + іменник | den/det forlokka + іменник | forlokka + іменник | forlokkande |
Походження
frå tyskЗначення та вживання
lure eller freiste til å gjere (noko);
Приклад
- bli forlokka av store lovnader