Nynorskordboka
simultantolke
simultantolka
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å simultantolkaå simultantolke | simultantolkar | simultantolka | har simultantolka | simultantolk!simultantolka!simultantolke! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| simultantolka + іменник | simultantolka + іменник | den/det simultantolka + іменник | simultantolka + іменник | simultantolkande |
Значення та вживання
omsetje ytringar til eit anna språk samstundes som dei blir framførte på originalspråket;
jamfør tolke (1)
Приклад
- tala vart simultantolka