Bokmålsordboka
depravere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å depravere | depraverer | depraverte | har depravert | depraver! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| depravert + іменник | depravert + іменник | den/det depraverte + іменник | depraverte + іменник | depraverende |
Походження
gjennom fransk; fra latin av de- og pravus ‘ond, slett’Значення та вживання
forringe moralsk;
- brukt som adjektiv
- en depravert person