Bokmålsordboka
vanslekte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vanslekte | vanslekter | vanslekta | har vanslekta | vanslekt! |
| vanslektet | har vanslektet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vanslekta + іменник | vanslekta + іменник | den/det vanslekta + іменник | vanslekta + іменник | vanslektende |
| vanslektet + іменник | vanslektet + іменник | den/det vanslektede + іменник | vanslektede + іменник | |
| den/det vanslektete + іменник | vanslektete + іменник | |||
Походження
av van-Значення та вживання
utvikle seg uheldig i forhold til slekten;