Bokmålsordboka
utferdige
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å utferdige | utferdiger | utferdiga | har utferdiga | utferdig! |
| utferdiget | har utferdiget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| utferdiga + іменник | utferdiga + іменник | den/det utferdiga + іменник | utferdiga + іменник | utferdigende |
| utferdiget + іменник | utferdiget + іменник | den/det utferdigede + іменник | utferdigede + іменник | |
| den/det utferdigete + іменник | utferdigete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk egentlig ‘sende ut’, av ferdigЗначення та вживання
forfatte, formulere (og sende ut)
Приклад
- utferdige et dokument, et skriv