Bokmålsordboka
ure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ure | urer | ura | har ura | ur! |
| uret | har uret | |||
| urte | har urt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ura + іменник | ura + іменник | den/det ura + іменник | ura + іменник | urende |
| uret + іменник | uret + іменник | den/det urede + іменник | urede + іменник | |
| den/det urete + іменник | urete + іменник | |||
| urt + іменник | urt + іменник | den/det urte + іменник | urte + іменник | |
Походження
av ur (1Значення та вживання
bygge eller dekke med (større) steiner
Приклад
- ure opp en mur;
- ure ned kjøttet