Bokmålsordboka
trumfe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å trumfe | trumfer | trumfa | har trumfa | trumf! |
| trumfet | har trumfet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| trumfa + іменник | trumfa + іменник | den/det trumfa + іменник | trumfa + іменник | trumfende |
| trumfet + іменник | trumfet + іменник | den/det trumfede + іменник | trumfede + іменник | |
| den/det trumfete + іменник | trumfete + іменник | |||
Походження
av trumfЗначення та вживання
- i kortspill: bruke trumf (1)
- i overført betydning: presse (2, 3), tvinge (2
Приклад
- trumfe sitt synspunkt gjennom;
- trumfe seg fram;
- sterke krefter trumfer seg til et nybygg
- i overført betydning: overgå (1)
Приклад
- trafikksikkerhet må trumfe alt