Bokmålsordboka
tingliggjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tingliggjøre | tingliggjør | tingliggjorde | har tingliggjort | tingliggjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tingliggjort + іменник | tingliggjort + іменник | den/det tingliggjorte + іменник | tingliggjorte + іменник | tingliggjørende |
Походження
av ting (1Значення та вживання
behandle levende vesener som om de var ting (1, 3)
Приклад
- føle seg tingliggjort