Bokmålsordboka
tilskjøte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilskjøte | tilskjøter | tilskjøta | har tilskjøta | tilskjøt! |
| tilskjøtet | har tilskjøtet | |||
| tilskjøtte | har tilskjøtt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilskjøta + іменник | tilskjøta + іменник | den/det tilskjøta + іменник | tilskjøta + іменник | tilskjøtende |
| tilskjøtet + іменник | tilskjøtet + іменник | den/det tilskjøtede + іменник | tilskjøtede + іменник | |
| den/det tilskjøtete + іменник | tilskjøtete + іменник | |||
| tilskjøtt + іменник | tilskjøtt + іменник | den/det tilskjøtte + іменник | tilskjøtte + іменник | |
Значення та вживання
Приклад
- parkarealene tilskjøtes grunneierne