Bokmålsordboka
tilkomme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilkomme | tilkommer | tilkom | har tilkommet | tilkom! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilkommen + іменникtilkommet + іменник | tilkommet + іменник | den/det tilkomne + іменник | tilkomne + іменник | tilkommende |
Значення та вживання
- komme til (i etterkant av noe);komme i tillegg
Приклад
- det er tilkommet nye momenter i saken
- brukt som adjektiv:
- tilkomne generasjoner
- ha krav på;
Приклад
- frarøve noen det som rettmessig tilkommer dem
- være rett, plikt eller oppgave for
Приклад
- det tilkommer ikke oss å dømme