Bokmålsordboka
tefte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tefte | tefter | tefta | har tefta | teft! |
| teftet | har teftet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tefta + іменник | tefta + іменник | den/det tefta + іменник | tefta + іменник | teftende |
| teftet + іменник | teftet + іменник | den/det teftede + іменник | teftede + іменник | |
| den/det teftete + іменник | teftete + іменник | |||
Значення та вживання
- særlig om dyr: være (3, 1), lukte (1)
- i overført betydning: komme på sporet av
Приклад
- de klarte å tefte det beste med byen