Bokmålsordboka
supplere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å supplere | supplerer | supplerte | har supplert | suppler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| supplert + іменник | supplert + іменник | den/det supplerte + іменник | supplerte + іменник | supplerende |
Походження
fra latin ‘fylle opp’Значення та вживання
gjøre mer fullstendig;
Приклад
- supplere boksamlingen;
- de to supplerer hverandre;
- komiteen kan supplere seg selv
- brukt som adjektiv:
- gi noen supplerende opplysninger