Bokmålsordboka
bifalle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bifalle | bifaller | bifalt | har bifalt | bifall! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bifalt + іменник | bifalt + іменник | den/det bifalte + іменник | bifalte + іменник | bifallende |
Походження
av lavtysk vallen ‘falle tett ved, slutte seg til’Значення та вживання
Приклад
- en slik framgangsmåte kan vi ikke bifalle;
- hun nikket bifallende