Bokmålsordboka
subordinere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å subordinere | subordinerer | subordinerte | har subordinert | subordiner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| subordinert + іменник | subordinert + іменник | den/det subordinerte + іменник | subordinerte + іменник | subordinerende |