Bokmålsordboka
staure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å staure | staurer | staura | har staura | staur! |
| stauret | har stauret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| staura + іменник | staura + іменник | den/det staura + іменник | staura + іменник | staurende |
| stauret + іменник | stauret + іменник | den/det staurede + іменник | staurede + іменник | |
| den/det staurete + іменник | staurete + іменник | |||