Bokmålsordboka
sprinte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sprinte | sprinter | sprinta | har sprinta | sprint! |
| sprintet | har sprintet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sprinta + іменник | sprinta + іменник | den/det sprinta + іменник | sprinta + іменник | sprintende |
| sprintet + іменник | sprintet + іменник | den/det sprintede + іменник | sprintede + іменник | |
| den/det sprintete + іменник | sprintete + іменник | |||
Походження
av engelsk sprint; samme opprinnelse som sprette (1Значення та вживання
springe fort i et løp eller for å rekke noe;
Приклад
- sprinte i mål;
- hun sprinter for å komme i hus før regnet