Bokmålsordboka
spurte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å spurte | spurter | spurta | har spurta | spurt! |
| spurtet | har spurtet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| spurta + іменник | spurta + іменник | den/det spurta + іменник | spurta + іменник | spurtende |
| spurtet + іменник | spurtet + іменник | den/det spurtede + іменник | spurtede + іменник | |
| den/det spurtete + іменник | spurtete + іменник | |||
Походження
fra engelsk ‘gjøre en kraftanstrengelse’Значення та вживання
- sette opp farten under konkurranseløp, særlig like foran mål
Приклад
- spurte side om side på oppløpssiden
- løpe raskt
Приклад
- spurte for å nå bussen