Bokmålsordboka
besudle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å besudle | besudler | besudla | har besudla | besudl!besudle! |
| besudlet | har besudlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| besudla + іменник | besudla + іменник | den/det besudla + іменник | besudla + іменник | besudlende |
| besudlet + іменник | besudlet + іменник | den/det besudlede + іменник | besudlede + іменник | |
| den/det besudlete + іменник | besudlete + іменник | |||
Вимова
besudˊleПоходження
av tysk sudeln ‘være urenslig’Значення та вживання
gjøre uren, bringe vanry over;
Приклад
- få sitt navn besudlet;
- besudle noens minne