Bokmålsordboka
beslaglegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beslaglegge | beslaglegger | beslagla | har beslaglagt | beslaglegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beslaglagt + іменник | beslaglagt + іменник | den/det beslaglagte + іменник | beslaglagte + іменник | beslagleggende |
Значення та вживання
Приклад
- beslaglegge et stort parti narkotika;
- få beslaglagt førerkortet
- gjøre krav på, gjøre eksklusivt tilgjengelig for seg selv;
Приклад
- beslaglegge tida til noen;
- beslaglegge store arealer