Bokmålsordboka
konfiskere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å konfiskere | konfiskerer | konfiskerte | har konfiskert | konfisker! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| konfiskert + іменник | konfiskert + іменник | den/det konfiskerte + іменник | konfiskerte + іменник | konfiskerende |
Походження
gjennom tysk og fransk, fra latin av con- og fiscus ‘ta inn i keiserens kasse’; jamfør kon-Значення та вживання
inndra til fordel for staten;
beslaglegge
Приклад
- staten konfiskerte eiendommen