Bokmålsordboka
sluttføre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sluttføre | sluttfører | sluttførte | har sluttført | sluttfør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sluttført + іменник | sluttført + іменник | den/det sluttførte + іменник | sluttførte + іменник | sluttførende |
Значення та вживання
gjøre ferdig;
Приклад
- sluttføre forhandlingene