Bokmålsordboka
besegle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å besegle | besegler | besegla | har besegla | besegl!besegle! |
| beseglet | har beseglet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| besegla + іменник | besegla + іменник | den/det besegla + іменник | besegla + іменник | beseglende |
| beseglet + іменник | beseglet + іменник | den/det beseglede + іменник | beseglede + іменник | |
| den/det beseglete + іменник | beseglete + іменник | |||