Bokmålsordboka
benke 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å benke | benker | benka | har benka | benk! |
| benket | har benket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| benka + іменник | benka + іменник | den/det benka + іменник | benka + іменник | benkende |
| benket + іменник | benket + іменник | den/det benkede + іменник | benkede + іменник | |
| den/det benkete + іменник | benkete + іменник | |||
Значення та вживання
ta sete;
Приклад
- benke seg omkring bordet