Bokmålsordboka
aksentuere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å aksentuere | aksentuerer | aksentuerte | har aksentuert | aksentuer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| aksentuert + іменник | aksentuert + іменник | den/det aksentuerte + іменник | aksentuerte + іменник | aksentuerende |
Вимова
aksentueˊreПоходження
fra franskЗначення та вживання
Приклад
- aksentuere siste stavelsen i ordet ‘stasjon’
- spille (en akkord) med aksent (2)
Приклад
- aksentuere en akkord
- framheve, legge vekt på
Приклад
- aksentuere et problem