Bokmålsordboka
bekvemme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bekvemme | bekvemmer | bekvemma | har bekvemma | bekvem! |
| bekvemmet | har bekvemmet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bekvemma + іменник | bekvemma + іменник | den/det bekvemma + іменник | bekvemma + іменник | bekvemmende |
| bekvemmet + іменник | bekvemmet + іменник | den/det bekvemmede + іменник | bekvemmede + іменник | |
| den/det bekvemmete + іменник | bekvemmete + іменник | |||
Вимова
bekvemˊmeПоходження
jamfør bekvemФіксовані вирази
- bekvemme seg tilfå seg til;
orke;
nedlate seg til- hun bekvemmet seg ikke engang til å gi beskjed