Bokmålsordboka
seminere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å seminere | seminerer | seminerte | har seminert | seminer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| seminert + іменник | seminert + іменник | den/det seminerte + іменник | seminerte + іменник | seminerende |
Походження
fra latin ‘så, avle’Значення та вживання
overføre sæd kunstig;
jamfør inseminere