Bokmålsordboka
beile
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beile | beiler | beila | har beila | beil! |
| beilet | har beilet | |||
| beilte | har beilt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beila + іменник | beila + іменник | den/det beila + іменник | beila + іменник | beilende |
| beilet + іменник | beilet + іменник | den/det beilede + іменник | beilede + іменник | |
| den/det beilete + іменник | beilete + іменник | |||
| beilt + іменник | beilt + іменник | den/det beilte + іменник | beilte + іменник | |
Походження
av dansk bejleЗначення та вживання
- forsøke å få noen til å gifte seg med en;
Приклад
- beile til en kvinne
- i overført betydning: innynde seg;smiske
Приклад
- beile til publikum