Bokmålsordboka
runke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å runke | runker | runka | har runka | runk! |
| runket | har runket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| runka + іменник | runka + іменник | den/det runka + іменник | runka + іменник | runkende |
| runket + іменник | runket + іменник | den/det runkede + іменник | runkede + іменник | |
| den/det runkete + іменник | runkete + іменник | |||
Значення та вживання
om mann: onanere