Bokmålsordboka
rekvirere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rekvirere | rekvirerer | rekvirerte | har rekvirert | rekvirer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rekvirert + іменник | rekvirert + іменник | den/det rekvirerte + іменник | rekvirerte + іменник | rekvirerende |
Походження
av latin requirere ‘søke etter, fordre’Значення та вживання
- kreve at noe stilles til rådighet
Приклад
- rekvirere kjøretøyer
Приклад
- de rekvirerte varer fra kjøpmannen
- forlange avholdt;
Приклад
- rekvirere tvangsauksjon