Bokmålsordboka
predestinere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å predestinere | predestinerer | predestinerte | har predestinert | predestiner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| predestinert + іменник | predestinert + іменник | den/det predestinerte + іменник | predestinerte + іменник | predestinerende |
Походження
fra latin av pre- og destinare ‘bestemme’Значення та вживання
Приклад
- være predestinert til noe