Bokmålsordboka
forutbestemme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forutbestemme | forutbestemmer | forutbestemte | har forutbestemt | forutbestem! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forutbestemt + іменник | forutbestemt + іменник | den/det forutbestemte + іменник | forutbestemte + іменник | forutbestemmende |
Значення та вживання
bestemme på forhånd;
Приклад
- partene kan ikke forutbestemme resultatet
- brukt som adjektiv:
- det var forutbestemt;
- de har forutbestemte meninger