Bokmålsordboka
pollinere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å pollinere | pollinerer | pollinerte | har pollinert | polliner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| pollinert + іменник | pollinert + іменник | den/det pollinerte + іменник | pollinerte + іменник | pollinerende |
Походження
av pollenЗначення та вживання
føre pollen over fra pollenbærer til arr (1, 3);