Bokmålsordboka
overrumple
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å overrumple | overrumpler | overrumpla | har overrumpla | overrumpl!overrumple! |
| overrumplet | har overrumplet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| overrumpla + іменник | overrumpla + іменник | den/det overrumpla + іменник | overrumpla + іменник | overrumplende |
| overrumplet + іменник | overrumplet + іменник | den/det overrumplede + іменник | overrumplede + іменник | |
| den/det overrumplete + іменник | overrumplete + іменник | |||
Походження
etter tysk, opprinnelig ‘overfalle med larm’; jamfør rumleЗначення та вживання
komme uforvarende på;
Приклад
- overrumple en fiende;
- spørsmålene hennes overrumplet meg
- brukt som adjektiv:
- et overrumplende initiativ;
- en overrumplet keeper