Bokmålsordboka
oreigne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å oreigne | oreigner | oreigna | har oreigna | oreign! |
| oreignet | har oreignet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| oreigna + іменник | oreigna + іменник | den/det oreigna + іменник | oreigna + іменник | oreignende |
| oreignet + іменник | oreignet + іменник | den/det oreignede + іменник | oreignede + іменник | |
| den/det oreignete + іменник | oreignete + іменник | |||